Логотип персонального сайта С.Білоконя
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Personalia / Музей України. Збірка П.Потоцького / Бібліотека / Україніка

Музей України. Збірка П.Потоцького

Бібліотека

Україніка

Сергій Білокінь

Після Шевченкіани каталог “Книги особо ценные и редкие” складається здебільшого з винятково підібраної україніки. Перед нашими очима пройшли бібліотеки Григорія Коляди у Ташкенті, Федора Максименка у Львові, Григорія Кочура в Ірпіні. Зараз існують гарні колекції україніки (Івана Олійника, Євгена Поповича, Валерія Шевчука, Василя Яременка, зрештою, моя). У кожній із цих бібліотек є свої цимелії [586], але нічого подібного до збірки Потоцького – та ще й у такій кількості й повноті – немає і не може бути ні в кого. Його книгозбірня була одна з найвидатніших за всю історію українського бібліофільства.

У Музеї України були книжки з автографами Котляревського, Квітки-Основ’яненка, Капніста, Костомарова, Марка Вовчка:

“8. Котляревский [Иван Петрович]. Енеида. Рукопись.[Список.] СПб. [1]798. 4 ˚.

9. Котляревский [И.П.]. Енеида. СПб. [1]798. 8 ˚.

16 квітня 1974 відомий книгознавець Григорій Коляда (1896 – 1977) писав мені: «У мене безумовно збереглося книг 20 (200? – С.Б.) – вони переховуються в Ташкенті в одної з моїх учениць – серед них «Енеїда» 1798 р. з збірки Потоцького. Перші, пам’ятаю, 20-30 сторінок її безбожно зачитані – «до дір» буквально. Решта має пристойний вигляд – зокрема добре збереглася титульна сторінка»

10. Котляревский [И.П.]. Енеида. СПб. [1]808. 8 ˚.

11. Котляревский [И.П.]. Виргилиева Энеида. СПб. [1]809. 8 ˚. С автографом Н.А.Маркевичу.

12. Марко Вовчок [Вилинская-Маркович Мария Александровна]. Народні оповідання. СПб. [1]858. 8 ˚ С автограф.[ом] Н.А.Белозерской [587].

13. Маркович Яков. Записки о Малороссии, ея жителях и произведениях. Ч.[асть] первая (единств.[енная]). СПб. [1]798. 8 ˚. Посвящена Д.П.Трощинскому [588].

14. Гун [Оттон] фон. Путешествие в Малороссию. М. [1]806. 8 ˚. С гравюрами [589].

15. Срезневский И.[Измаил Иванович]. Запорожская старина. Харьков [1]833. 16 ˚. Полный экз.

16. Рубан В.Г.[Василий Григорьевич]. Землеописание Малыя России. СПб. [1]777. 16 ˚.

17. Рубан В. Краткия географ.[ическия], политич.[еския] и историческия известия о Малой России. СПб. [1]773. 12 ˚.

18. Рубан В. Любопытный месяцеслов на 1775 год. СПб. [1]775 г. 8 ˚.

19. Его же. Любопытный месяцеслов на 1778 год. СПб. 12 ˚.

20. Устав Имп. Харьковского университета. Утвержденный ноябр.[я] 5-го 1804 года в СПб. 8 ˚. Из книг вел. кн. Констант.[ина] Павловича.

21. Левшин Алексей. Письма из Малороссии. Харьков [1]816. 8 ˚.

22. Арандаренко Николай [Иванович]. Записки о Полтавской губернии, составленыя в 1846 году в 3-х частях. Полтава, [1]848. 8 ˚ (в двух томах).

23. Бодянский Павел [Ильич]. Памятная книжка Полтавской губернии за 1865 год. Полтава [1]865 г. 8 ˚ с гравюрами.

24. Его же. Достопримечательности Полтавы. Полтава [1]850. 8 ˚ с гравюрами.

25. Шафонский Афан.[асий Филимонович]. Черниговского наместничества Топографич.[еское] описание. Киев [1]851. 4 ˚ с географ. картами.

26. Боплан [Гийом-Левассер де]. Описание Украины. СПб. 1832. 8 ˚. С рисунками.

27. Скальковский А.[поллон Александрович]. Наезды гайдамак на Западную Украйну 1733-1768. Одесса [1]845. 8 ˚ с рисунк.[ами] и картой. С автограф.[ом] Ф.П.Вронченко [590].

28. Его же. История Новой Сечи или последняго Коша Запорожского. Одесса [1]846. 8 ˚ с рисунками.

29. Маркович Яков [Михайлович]. Дневныя записки малороссийского подскарбия генерального. М. [1]859. 8 ˚ с портр. 2 части с автографом издателя (А.Марковича) Ф.Д.Крассовскому.

30. Ригельман А.[лександр Иванович]. Летописное повествование о Малой России и ея народе и козаках вообще. М. [1]847. 8 ˚. С отлично раскрашенными рисунками.

31. Бекетов П.П. Изображения людей знаменитых или чем-нибудь замечательных, принадлежащих по рождению или заслугам Малороссии. М. [1]844. 8 ˚. 42 портрета.

32. X.K.O. Kozaczyzna w Turcyi. Paryz. [1]857. 8 ˚ с цветн.[ыми] и черн.[ыми] гравюрами.

33. Псалтырь, посвященный Мазепе Архимандр.[итом] Иосафом Кроковским и братией Печерской Лавры [591]. 2 ˚.

34. Haendlovich F. Ausfuhrliche und wahrhafte Schilderung der Saporoger Kosacken. in Franken [Pappaenheim]. 16 ˚ с гравюрой, 1789. 4, 22 S.”

За словами самого збирача, другий (інший?) примірник цієї надзвичайно рідкісної книжки зберігається у Відні [592], тож він показував її всім і писав про неї в начерку концепції свого музею (див. ничже). Нарешті, у своєму огляді музею П.Потоцький занотував: «Редчайшая книжка Хандловска на немецком языке, описывающая наших запорожцев, ушедших в Австрию и живших в Банатском округе» [593]. Бачив у нього цю книжку й уважний відвідувач Музею України Ол.Семененко: «Опис України» Бопляна, – згадував він, – різні старі карти України, рукопис історії Бантиша-Каменського, книжка Хандльовська з описом запорожців, що еміґрували до Австрії» [594]. Правдоподібно, Семененко мав із собою у своїх мандрівках і використав там свої давні київські нотатки.

Попри таку підкреслену вище раритетність, брошура Фенріха Гендльовіка (Handlowick) в українській науці була давно й добре відома. Про неї висловлювався, причому доволі скептично, ще Володимир Антонович. А одеський історик Іван Линниченко (1857-1926) для „Записок” НТШ зладив копію, яку й опублікував 1911 року Грушевський [595].

Кількома роками пізніше інший дослідник нашої минувшини, львівський філолог Василь Щурат,

„збираючи від довшого часу друковану всячину, яка про Україну появлялася в останній четвертині XVIII ст. поза межами Росії, в Західній Європі, […] завдяки катальоґови віденського книжнього антикваріяту Ґільгофера і Раншбурґа […], попав на німецьку статтю […], уміщену в „Wiener Taschenkalender zum Nutzen und Vergnügen auf das Jahr 1788”.

Сам календарик, – провадив далі Щурат, – то незвичайно рідк[існ]ий примірник першого річника мініятурного видавництва Валлісгавзена, високо цінений задля своїх 16 картин з Австро-Угорщини і 12 побутових картин Мальвіє (Malvieux), ритих на міді, а стаття про запорожських козаків (ст. 68-74), на жаль, анонімна, – то, як зараз показується, єдине жерело звісток Гендльовіка про банатських запорожців. Гендльовікова брошура, порівняна зі статтею віденського календарика, являється попросту безсоромним пляґіятом” [596].

Ще дальший аналіз призвів Щурата до вірогідного припущення, що автором цієї статті міг бути не хто, як радник російського посольства у Відні Григорій Іванович Полетика, кузен славетного Григорія Андрійовича Полетики. Працю В.Щурата у жцрналі «Червоний шлях» прорецензував історик Микола Горбань [597].

Цей короткий екскурс виявляє ті колосальні технічні труднощі, з якими довелося стикатись українським дослідникам, і ті попросту величезні успіхи, яких осягали вони у своїх студіях. У різних містах Європи здобували вони винятково рідкісні друки, якщо там траплялось будь-що про рідну землю, а ретельне студіювання цих пам’яток ставило науку на тривкий науковий ґрунт, без жалю відкидаючи увесь принагідний мотлох.

Дальші експонати музею Потоцького такі:

„35. Kampenhaus Fr. Bemerkungen über Russland… nebst einer Kurzgefasten Geschichte der Saporoger Kosaken. Leipzig [1]807. 8 ˚.

36. Ehrmann Theophil. Neueste Kunde vom Russischen Reiche. Weimar. [1]807. 8 ˚ с гравюр.[ами].

37. [Квитка-Основьяненко Григорий Федорович.] Шельменко волостной писарь. Комедия в 3-х действиях. М. [1]834. 8 ˚ с грав.[юрой] Шельменка (Щепкина).

38. Историческое известие о главном правлении в Малороссии и о судах, какие прежде утверждены были и какие ныне находятся в Малой России и притом экстракты, собранные из статута прав Малороссийских. Старинная рукопись. 4 ˚.

39. Бантыш-Каменский Дм.[итрий Николаевич]. Путешествие в Молдавию, Валахию и Сербию. М. [1]810. 8 ˚ с гравюрами”.

Як відзначив Гн.Стеллецький [598], у цьому виданні Шведська могила в Полтаві виглядає дуже занедбаною (автор здійснив свою мадрівку 1804). Як видно з малюнка 1809 року, коли було зафіксовано урочисту на ній службу (такий малюнок теж зберігався у Музеї), могилу відновили.

„40. Бантыш-Каменский Дм.[итрий Николаевич]. История Малой России. Ч. 1. Рукопись с портр.[етами] Богдана и Юрия Хмельницких, рисов.[анными] Аргуновым [599] и с заглав.[ным] листом, рис. Дм. Сплитстессером в красном марокене. Уника. 2 ˚ [600].

41. Жемчужников [Лев Михайлович]. Живописная Украйна. Офорты в папке. 2 ˚. Большая редкость и ценная.

42. Русския сказания. Первое о главном и великом кн. Рюрике. М. [1]824. 4 ˚. Гравирована Афанасьевым».

У щойно опублікованому списку книжок і плакатів з фондів нацистської робочої групи „Київ” (2 лютого 1943 року) зафіксовано авторський примірник „Описания Киева” Миколи Закревського (Москва, 1868) з власноручною коректурою автора для передбачуваного другого видання, – він теж свого часу „був власністю царського генерал-майора Потоцького” [601].

Складається враження, що П.Потоцький прагнув відтворити увесь репертуар україніки ХVІІ-ХІХ ст. У сукупності цих видань “на приваті” взагалі не буває. Бо якщо ці книжки являють собою винятково повний добір української бібліофільської класики, із Бантишевим рукописом вкупі, то й дальші сторінки реєстру вражають своєю добірністю:

“61. Альбом Мейерберга. Виды и бытовые картины России ХVII века. Текст Ф.Аделунга. СПб. [1]903. Альбом in folio, текст 8 ˚. Экз. б. вел. кн. Андр.[ея] Влад.[имировича].

62. Материалы для истории инженерного искусства в России. Акварельные чертежи крепостей, из них много украинских. Верность чертежей засвидетельствована. Б.[ольшая] редкость.

63. Napoleon Orda. Album widoków gubernii Grodzieńskiej, Wileńskiej, Mińskiej, Kowieńskiej, Wołyńskiej, Podolskiej, Kijowskiej, Witebskiej, Mogilewskiej.Warszawa 1876 in folio. Оч.[ень] ред.[кая] цен.[ная] [602].

64. Puffendorf. Histoire du Regne de Charles Gustave Roy de Svede. Nuremberg 1697. 2 ˚. Со многими гравированными рисунками.

65. Historia di Leopoldo Cesare. Vienna. 1670. 2 ˚. Со многими гравир.[ованными] портретами. Здесь Богдан Хмельницкий, Алекс.[ей] Мих.[айлович], Шереметьев, Потоцкий и др. Б.[ольшая] рд [редкость] [603].

66. Nova orbis Tabula in lucem edita A.F.Wit. Атлас 18 века in folio, в конце приклеена акварельная карта марша Ген.[ерала]- Лейт.[енанта] Леонтьева в Крым и театра войны при реках Днепре, Днестре и Дунае в 1738 году. Б.[ольшая] редк.[ость].

67. Russischer Atlas. Special Charten das gesamte Russische Reich St.Petersb.[urg]. 1745. in folio. Здесь вклеены отличн.[ые] карты Украйны, Ладожск.[ого] канала, план Москвы, баталии при Ствуч…, виды набережной СПб – всего 41 лист (карт). Б.[ольшая] редк.[ость].

68. Атлас чертежей из Марсовой книги [604].

69. Атлас российский, состоящий из 19 специальных карт, представляющих Всероссийскую империю с пограничн.[ыми] землями. С генер.[альной] картой Империи. Изд. Академии Наук. СПб. 1745 г. in folio. Рд [редкость].

70. Марсильи. Военное состояние Оттоманской империи. СПб. 1737. 2 ˚ со многими гравюрами.

71. Siemienovitz. Du grand Art d’Arte Clerie. Franсkfurt am Mayn 1676. 2 ˚ со многими гравюрами.

72. Рикот [Поль]. Монархия Турецкая. СПб. 1741. 2 ˚ со многими гравюрами.

73. La Pologne historique, litteraire Monumentale et pittoresque. Paris 1836-37. 4 ˚ со многими гравюрами. Важно для Украйны. 4 тома рд [редкость], цн [ценная].

75. Die Europaіsche Fama [“Хроніка”], 1704-1729. 16 ˚. Части 3, 4, 8, 9, 27. Здесь в ІІІ части портрет Мазепы 1704 года [605], а в 27-ой портр.[ет] Даниила Апостола и изображение печати Войска Запорожского (1728 года)” [606].

“119. Молитвослов изд. Киево-Печерской Лавры при Архимандрите Тимофее [607]. 18 века. 16 ˚. Пожалован Екатериной ІІ, в бытность ее великой княгиней. Здесь много пометок из придворной жизни – о графе Алексее Григор.[ьевиче] Разумовском и др. Рд [редкость].»

«137. Русский художественный листок, издаваемый Василием Тиммом. СПб. 1853-1862. Альбомы 2˚. Текст 4˚. Полный экземпляр с 1851 по 1862 включит.[ельно]. Это высокохудожеств.[енное] издание – отлич.[ный] экз.[емпляр] альбомов – 8, отд. текста – 4. В полном виде встречается редко».

У бібліотеці Потоцького зберігались і інші рукописи. У травні 1926 року під № 327 він з О.Єрецьким описали “Українські вірші” Шкроба [608].

Відвідавши лаврський музей Потоцького, учень М.Грушевського, згодом сам академік Іван Крип’якевич [609] пройнявся великим до нього пієтизмом. В одній із пізніших праць він назвав збірку “незвичайно цінною”, оскільки виявив у ній силу раритетів, видання, яких він не зустрічав ані у Львові, ані у Відні. Серед таких “білих круків” він назвав книжку, що стосується минулого України – “Cyaneae oder die am Bosphoro Thracico ligende hohe Stein-Klippen” (Augsburg, 1687) – наклад Якова Ендерліна, друк Томаса Асталєра. Це був географічно-природничий опис чорноморських країн, Кандії, Кипра тощо з ілюстраціями й картами. України стосується мапа Чорного моря й низка краєвидів – план Кодака, Терехтемирів, Очаків, Перекоп, Білгород, Кам’янець-Подільський та ін. [610]. Видання, що зберігалось у Потоцького, у сховищах сучасної України Яр.Дашкевич не виявив взагалі. Досить докладний опис України містився у Потоцького ще в одному рідкісному виданні – “Bemerkungen über fon Campenhausen” (1807) [611].

Як відомо, в Росії з краєзнавства перший склав анкету (на 30 питань) Ломоносов, але жодної відповіді на неї він не одержав. Видана трохи пізніше, 1765 року, перша книжка “Трудов Вольного экономического общества» містила анкету з краєзнавства на 65 запитань [612]. Отже, у «Трудах» було надруковано «Экономические вопросы, касающиеся до земледелия по разности провинции», пера Т.Клінгштета. І перша озвалась на них Слобідська Українська губернія – провінції Ізюмська, Острогозька, Сумська й Охтирська. Історії цієї анкети було присвячено спеціальну статтю П.Потоцького “Краєзнавство в Росії у другій половині ХVIII ст.” [613].

Примітки

586. Cimelia (пол., множина) – коштовні старовинні видання чи рукописи.

587. Примірник “Народних оповідань” Марка Вовчка мав автограф Пантелеймона Куліша: “Надежде Александровне Белозерской. 1859 г. 29 марта” (Стеллецький Гн. Українська збірка П.Потоцького. С. 182).

588. Див. про нього: Судьба просветительных учреждений Киева // Киевская старина. 1890. Ноябрь. С. 317-322; Брянский А.М. О "Журнале драматическом" 1811 года // Русский библиофил. 1912. № 2. С. 5-29.

589. Автор праці – лікар, секретар гетьмана Розумовського: Гун Оттон (Hugn Otto) фон (1764-1832). Поверхностные замечания по дороге от Москвы в Малороссию в осени 1805 года. Пер. с нем. Москва: тип. Плат. Бекетова, 1806.

Часть первая, содержащая в себе путешествие от Москвы до Почепа. [6], 60 с., [2] илл.

Часть вторая, содержащая в себе путешествие от Почепа к Киеву. [2], 124 с., [11] илл., черт.

Часть третья, содержащая в себе возвратный проезд от Яготина до Москвы. [], 39 с., [] илл.

Присвята автора О.Розумовському. Підрядкові примітки перекладача з підписом: П… Автор називає Лубни «великою аптекою Росії» (с. 82). Малюнки зображають селян надзвичайно виснаженими.

Дж.: Геннади Г.Н. Справочный словарь. Т. 1 (1876). С. 270; Сводный каталог русской книги, 1801-1825. Т. I (2001). С. 409. № 2053.

590. Вронченко Федір Павлович (1779, м.Копись Могилівського намісництва – 6 квітня 1852, СПб.) – державний діяч.

Син протоієрея. Закінчив Московський ун-т. Сенатор, почесний член АН. Дійсний таємний радник, граф, міністр фінансів (1844-52), член Державної Ради (з 17 березня 1845). Зберігся лист до нього А.Гумбольдта від 6 червня 1845 (Переписка Александра Гумбольдта с учеными и государственными деятелями России. Москва, 1962. С. 165-166).

Див.: Сборник РИО. Том 60. СПб., 1887. С. 119;

Даневский П.Н. История образования Государственного Совета в России. СПб., 1859. Приложения. С. 42;

Шилов Д.Н. Государственные деятели Российской империи, 1802-1917: Изд. 2. СПб., 2002. С. 164-166;

Щербакова А.А. Министры дореволюционной России: Краткий биогр. справочник. Москва, 1975. Машинопис у моїй збірці.

591. Нині відомі два Йоасафові видання Псалтиря часів Мазепиного гетьманування: Псалтирь блаженнаго пророка и царя Давида (К.: КПЛ, 1697) та Псалтир (К.: КПЛ, 1708). Див.: Петров Степан Осипович (1917-1974), Бирюк Я.Д. и Золотарь Т.П. Славянские книги кирилловский печати XV-XVIII вв. К.: Изд-во АН УССР, 1958. С. 90. № 348; Запаско Яким Прохорович (нар. 1923), Ісаєвич Ярослав Дмитрович (нар. 1936). Каталог стародруків, виданих на Україні. Кн. 1: 1574-1700. Львів: Львів. держ. ун-т, 1981. С. 701-703. № 716; Кн. 2. Ч. 1: 1701-64. С. 24. № 841.

592. Стародуб К. Біля скарбів: Музей України // Комуніст. 1928. 21 липня. № 168 (2552). С. 6.

593. ЦДІАК України. Ф. 2213. Оп. 1. № 6. Арк. 6-7.

594. Семененко Ол. Харків, Харків… С. 143.

595. Записка Гендльовіка про банатських запорожців // ЗНТШ. Т. СІ. 1911. Кн. 1. С. 134-141: вкл. Підп.: М.Г. На відміну від „Змісту” цього журналу, у тексті невеличкого вступного слова Грушевського Линниченкові ініціали переплутані з ініцалами його батька Андрія. За роками життя це міг бути тільки Іван Андрійович Линниченко. У тому самому розмірі, з того самого кліше репродукована в „Записках” ілюстрація відразу ж потрапила й до популярної „Ілюстрованої історії України” М.Грушевського (К.; Л., 1912. С. 507, 551).

596. Щурат Василь (1871-1948). Жерело звісток Гендльовіка про запорожців // ЗНТШ. Т. СХХVІІІ. 1919. С. 39-50.

597. Червоний шлях. 1924. № 11/12. С. 302.

598. Стеллецький Гнат. Українська збірка П.Потоцького. С. 180.

599. З родиною Бантишів Николай Іванович Арґунов (1771 – після 1829) був тісно зв'язаний. Виконав портрети М.М.Бантиша-Каменського (1737-1814; 1813, Астраханська обласна картинна галерея) та Є.І.Бантиш-Каменської (Художники народов СССР: Биобиблиогр. словарь. Том 1. Москва: Искусство, 1970. С. 188). Див.: Бантыш-Каменский Д.Н. Жизнь Николая Николаевича Бантыш-Каменского. М.: тип. Имп. Медико-хирург. акад., 1818. 79 с.

600. Книжку було написано за дорученням полтавського воєнного губернатора (1816-34; Наше минуле. 1993. Ч. 1. С. 208) М.Г.Рєпніна. Рукопис датувався 1822 роком. Як відомо, Арґунов був вчителем Левицького. Характер рукопису наводить на думку, що, правдоподібно, у Музеї України зберігався не список Бантиша, а все-таки ориґінал. 1993 текст перевидано за 4 виданням 1903 (див.: Гуржий Александр Иванович (нар. 1955). Штрихи к портрету «настоящего историка» // Бантыш-Каменский Д.Н. История Малой России от водворения славян в сей стране до уничтожения гетманства. К.: Час, 1993. С. 5-16).

601. Бібліотеки Києва під час нацистської окупації (1941-1943). К., 2004. С. 669.

602. Не виключено, що П.Потоцький набув цей примірник від Ф.Г.Шилова, з яким був тісно пов'язаний (Книжный магазин «Антиквариат» Ф.Г.Шилова. Каталог № 3. Лгр., 1928. С. 36. № 415). У цьому каталозі він описаний: „Album Widoków Historycznych nashego kraju. Lit. w lit. M.Fajansa. W Warszawie. 9 тетрадей. 2 °. Картонаж. 60. –”.

П.Потоцький не обмежився розшуком і придбанням цієї коштовності. У звіті за 1928-29 рік записано: “Выявлен полный состав альбома видов замечательных мест на Украине, Галиции, Польше, Белоруссии и Литвы – Наполеона Орда” (НБУ ім. В.І.Вернадського. ІР. Ф. 285. № 2060. Арк. 3). Вважається, що "повний комплект літографій Наполеона Орди з краєвидами Польщі, Галичини, України, Литви й Білої Русі" зберігавсь у петербурзькій бібліотеці Георгія Нарбута (Ернст Федір. Георгій Нарбут: Життя й творчість // Георгій Нарбут: Посмертна виставка творів. [К.:] ДВУ, 1926. С. 52). Нарбутова бібліотека лишилась у Петербурзі, коли він повернувся до Києва.

Орда Наполеон (1807-1883) – польський живописець і графік. Залишив 1001 малюнок. Видано 260 краєвидів, з яких 124 мають акварельні відповідники. 877 акварелей до альбому не увійшло. Ориґінали зберігаються в Національному музеї у Кракові.

Див.: Федорук Олександр. Кам'яна пісня митця // Наша культура. Варшава, 1973. № 7 (183). С. 6-7;

Кучеренко Валерій, Швець-Машкара Сергій, Юрченко Сергій. Наполеон Орда – майстер ведути // Хроніка 2000. К., 1995. Кн. І. С. 153-162.

Від Юрія П'ядика я маю шість видів (Рівне, Заслав, Володарка, Переп'ятиха, Остріг і Шпичинці), але ж повного альбома у приватних збірках навіть не бачив!

603. “Історію” Леопольда Австрійського прикрашав рідкісний на той час портрет Богдана Хмельницького (1670) та портрет козацького полковника Лемішенка (Дорошенка? Див.: Стеллецький Гн. Українська збірка П.Потоцького. С. 181). Портрет Хмельницького у пишному оточенні європейських володарів – польського короля й королеви, Радзивілла, цісаря Фердинанда й інших – було вміщено у німецькій “Хроніці європейській” (1685). Стеллецький згадує також якийсь збірник французькою мовою, присвячений Польщі (1836-37), з мистецьки виконаним ще одним портретом Хмельницького у ввесь зріст. На с. 391 там містився також характерний для тих часів малюнок: голі кріпачки збирають у садку ягоди, а поміщики ними милуються (Стеллецький Гн. Українська збірка П.Потоцького. С. 182)

604. “Книга Марсова или воинских дел”. СПб., 1713 (збірка реляцій та “юрналів” про перемоги російських військ у Північній війні). 10-та ґравюра – Полтава, 1709. Див.: Быкова Т.А. Книга Марсова // Быкова Т.А. и Гуревич М.М. Описание изданий гражданской печати, 1708 – январь 1725 г. Москва; Лгр., 1955. С. 515-523. Пор. с. 136-138.

605. Інший портрет Мазепи вміщено у XXV томі за 1706 рік (Мацьків Теодор. Гетьман Іван Мазепа в західньоевропейських джерелах, 1687-1709. Мюнхен: УВУ, 1988. С. 251). В інтерпретації журналіста – “Ось комплект “Fama” з ХVIII століття з рідк[існ]ими малюнками осіб та загинулих недавно тварин, рослин з України” (Набуття колекції П.Потоцького Укрнаукою. С. 4).

606. За словами Гн.Стеллецького, портрет Данила Апостола мав “гетьманське тавро” – “Малой России В.Е.И.В. Запорожского” (Стеллецький Гн. Українська збірка П.Потоцького. С. 181).

607. Архімандрита Тимофія Щербацького 14 квітня 1740 було переведено з Києво-Михайлівського монастиря. 10 березня 1748 його хіротонісали у митрополита Київського (Строев Павел. Списки иерархов и настоятелей монастырей Российския Церкви. СПб., 1877. Стлб. 14). Свого часу я придбав у Тетяни Павлівни Глаголевої примірник «Каменя віри» (КПЛ, 1730) з написом: «Зъ книгъ Библіо(т)екы великаго г[ос]п[о]д[и]на ясне в Б[о]гу Преосвященн(е)йша[го] К(и)р Тїмофея Б[о]жіею Милостїю Православнаго архїеп[ис]к[о]па Митрополита Кїевскаго, Галицкаго и Малыя Р(о)ссіи. 1754 года Марта 25 дня».

У П.Потоцького могли бути видання: Молитвослов (К.: КПЛ, 1742) та Молитвослов со Псалтирем (К.: КПЛ, 1742). Див.: Петров Степан Осипович (1917-1974), Бирюк Я.Д. и Золотарь Т.П. Славянские книги кирилловский печати. С. 136. № 595; Запаско Яким Прохорович (нар. 1923), Ісаєвич Ярослав Дмитрович (нар. 1936). Каталог стародруків, виданих на Україні. Кн. 2. Ч. 1. С. 63. № 1423-24. У НБУ ім. В.І.Вернадського примірника Музею України не виявлено.

608. ЦДАВОВ України. Ф. 166. Оп. 6/V. № 7766. Арк. 70.

609. Він збирався приїхати на малі вакації наприкінці січня 1929 (Листи Михайла Грушевського до Кирила Студинського, 1894-1932 рр. Львів; Нью-Йорк: М.П.Коць, 1998. С. 235). Прибув у квітні – на запрошення М.Грушевського на археографічну нараду (Крип'якевич Роман. Михайло Грушевський та Іван Крип'якевич // Український історик. Ч. 108-109. 1991. С. 28; Крип'якевич Іван Петрович (1886-1967). Із спогадів // Крип'якевич Роман. Михайло Грушевський та Іван Крип'якевич // Український історик. Ч. 116-119. 1993. С. 174; Рубльов Олександр Сергійович (нар. 1957). З історії наукових контактів Галичини і Наддніпрянщини 1920-х років: Відвідини УСРР львівськими істориками М.Кордубою та І.Крип'якевичем // Історія України: Маловідомі імена, події, факти: Зб. статей. Вип. 14. К., 2001. С. 312-346). Пам'яткою його відвідин Музею України стала окрема відбитка праці “Серби в українськім війську 1650-1660 рр.” з дарчим написом “Музеєві П.П.Потоцького від автора”, що потрапила до моєї колекції. Рукою Потоцького тут написано: “Дар Крепакевича 1929”, нижче чийсь німецький переклад: “Die Serben in der Ukrainische Armee 1650-1660. Iwan Kripjakewitsch”.

610. Див.: Січинський Володимир Євтимович (1894-1962). Подорожна книжка 1687 року про Україну // Календар для всіх на 1934 рік. Л.: І.Тиктор, 1933. С. 59 – 62; Крип[']якевич Іван. Забуті види України XVII-XVIII ст. // Українська книга. Львів, 1937. Кн. І. С. 18-20; Ковальский Н.П., Мыцык Ю.А. "Cyaneae" – немецкое сочинение конца 17 века и его сведения по истории славян // Вопросы германской истории и историографии. Т. 3. Москва, 1975. С. 137-146; Дашкевич Ярослав Романович (нар. 1926). Зображення Кам'янця-Подільського 70-х років XVII-XVIII ст. як історико-топографічне джерело // Проблеми історичної географії України: Зб. наук. праць. К.: Наукова думка, 1991. С. 43-54.

611. Стеллецький Гн. Українська збірка П.Потоцького. С. 182.

612. Гн.Стеллецький назвав її чомусь “першою анкетою з українознавства” (Стеллецький Гн. Українська збірка П.Потоцького. С. 181). У книжці “Трудов” Потоцький виявив таку цікаву характеристику українців – “всегдашние вольности искатели, почему и трудолюбивыми их назвать нельзя” (1794. С. 99).

613. Потоцкий П.П. Краеведение в России во второй половине ХVIII века // Краеведение. Т. 3. Лгр., 1926. № 3. С. 333-343. Див.: Боряк Олена. Матеріали з історії народознавства в Україні: Каталог етнографічних програм, друга половина XVIII-ХХ ст. К.: Українознавство, 1994. С. 11.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1970 – 2019 С.І.Білокінь

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на мій сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 2959

Модифіковано : 16.08.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.