Документація грабіжників
Сергій Білокінь
Вилучення церковних цінностей (1922), діяльність Ґосторґу, руйнування храмів, репресії, які в середовищі українських гуманітаріїв набирали характеру геноциду [52], – це єдиний потік втрат культурної спадщини у людському й речовому вимірах.
Інтерес большевиків до коштовностей державних чи приватних зібрань простежується буквально з перших днів совєцької влади. Уже сьогодні зрозуміло, що грабування української культурної спадщини виходить далеко за рамки однієї окремо взятої розвідки і являє собою окремий напрямок дослідження. Матеріялів з цієї теми так багато, що вивченню її можна пророкувати, на жаль, велике майбутнє.
Мені здається, що большевики намагались вилучати в населення золото й коштовності при першій-ліпшій нагоді. Наприклад, протягом 1930-х років під час арештів і трусів, що їх супроводжували, було обов”язкове вилучення особистих документів, зброї, грошей та виробів з дорогоцінних металів.
Архівно-слідча справа митрополита Київського, Екзарха України (1935-37) Костянтина (Дьякова; 21 травня 1871 – 23 жовтня 1938) [53] містить яскраві документи щодо цього. Так, зберігся акт щодо вилучення під час його арешту виявлених у нього коштовностей:
«Акт №
гор. Киев, 31 Октября 1937 года.
Мы, нижеподписавшиеся, Комиссия Финансового Отдела Г.П.У. УС.С.Р. в составе: Бухгалтера тов. Залманского, казначея тов. Лисняка, экспертов (sic) тов. Островского в присутствии тов. Островского сего числа произвели прием и оценку ценностей, поступивших от 2-го отдела по Делу Дьякова Константина Григорьевича при отношении № […] от […], при чем оказалось нижеследующее:
1. Часы золотые мужск. закрыт. № 56 587. 1 шт.
2. Часы золотые мужские закрытые – численник № 4920 – 1 шт.
3. Часы золотые мужские закрытые № 707 803.
4. Запонки золотые манжетные со стеклами 4 шт. вес 25,7 [г]
5. Запонки грудные золотые 2 шт., вес 2,9 [г]
6. Кулон с хризолитами без одного кам[н]я с цепочкой и медалью золотые 583 ? 2 шт, вес 19,5 [г]
7. Брошка з тремя бриллиантиками 0,20 [г] и брошка-камея в золотой оправе без булавки, все золото 583 ?, 2 шт., вес 10,0 гр.
8. Серьги золотые со стеклами 4 шт., вес 5,2 [г].
9. Подвеска золотая со стеклами б/ [ез] одного кам [н]я, вес 2, 0 гр.
10. Кольцо обручал[ьное] – 1, кольца с розами и цветн.[ыми] камнями без одной розы – 6 шт., все золото 583 ?, 7 шт., вес 25, 3 [г].
11. Портмоне и портсигар серебрян[ные -] 2 ш.[т.,] вес 307, 5 гр.
12. Рубли серебрян.[ные] разные 8 ш.[т.] и 1 медаль серебр.[яная] – 9 шт., вес 219, 5 гр.
13. Нитка каменная (?) в серебр.[яной] оправе с крестом 1 ш.[т.], вес 175,5 гр.
14. Кресты золотые нагрудные с цветн.[ыми] камнями, 2 шт., вес 135,4 гр.
15. Крест золотой с серебряной цепочкой, вес 106,0 гр.
16. Панагины [панагии?] с цепочками – серебрянные с золотыми накладными украшен[и]ями с цветными камнями без нескольких камней – 2 шт., вес 431,0 гр.
17. Лом золота 1 кусок, вес 2,2 гр.
18. Ложки разные серебрянные (sic) 17 шт. вес 1020 гр.
19. Церковное серебро с эмалью, со стеклами (одна иконка с деревом) всего 87 шт. Общий вес 15 081 грамм.
20. Палка черная деревянная с серебрян. накладками 1 шт.
Бухгал[тер] <підпис>
Кознч [казначей] <підпис>
Эксперт <підпис>” [54]
Рапорт чекіста С.Д.Калузького [55] т.в.о. заступника наркома НКВД УРСР А.М.Хатеневерові [56] фіксує дальший рух вилучених коштовностей:
„Нач. IV отдела УГБ НКВД УССР
майору государственной безопасности
тов. Хатеневеру
рапорт.
У умершего в тюрьме арестованного Дьякова Константина Григорьевича при обыске в момент ареста были изъяты разные золотые и серебряные изделия весом около 18 килограмм, трое золотых часов и 4500 р. советскими знаками (акт сдачи находится в Финотделе НКВД УССР от 31/Х – 37 г.)
Прошу Вашего распоряжения о дальнейшем направлении указанных ценностей и денег.
Пом нач 4 отделения IV отдела
мл лейтенант госбезопасности <підпис> /[Соломон Давидович] Калужский/
«9» апреля 1938 года [57]».
Примітки
52. Білокінь С. Репресії проти музейників у ряду різних типів терору // Музейна справа та музейна політика в Україні ХХ століття. К.: Златограф, 2004. С. 27-35.
53. Manuil (Lemesevskij), Metropolit (1884-1968). Die Russischen Orthodoxen Bischofe von 1893 bis 1965. Bio-Bibliographie. Teil IV. Erlangen, 1986. S. 140. Див.: Білокінь С. Православні єпархії України 1917-1941 рр. // Історико-географічні дослідження на Україні: 36. наукових праць. К.: Наукова думка, 1992. С. 103.
54. Архів СБУ. № 38168 ФП. Арк. 5 – зв.
55. Калузький Соломон Давидович (1903, Павлоград Катериносл. губ. – не пізніше липня 1943, Алма-Ата). Чекіст. Заст. нач. відділу УНКВД Дніпропетровської обл.15 липня 1939 затвердив постанову про відмову історикові М.І.Корниловичу у його проханні про додаткове ведення слідства ((Центральний державний архів громадських об”єднань України [далі: ЦДАГО України]. Ф. 263. Оп. 1. № 32955 / кор. 272. Арк. 10, 60 а). Ар. 5 лютого 1941 за звинуваченням у порушенні соц. законності і застосуванні незаконних методів ведення слідства. – Дж.: Наше минуле. Ч. 1. 1993. С. 85-88, 90, 100; Роженко Микола Маркович. Сосни Биківні свідчать: Злочин проти людства. Кн. 3. К.: Укр. центр духовної культури, 2002. С. 369.
56. Хатеневер Аркадій Миронович (Арон Меєрович; 1905, Мєнськ – 1940). Пом. нач. (серпень – жовтень 1937), нач. (7 грудня 1937 – 9 травня 1938) 4 (секретно-політичного; СПО) відділу НКВД УСРР (займався розробкою опозиції, інакодуманням). Затвердив винувальні висновки проти письменників Івана Маловічка, Андрія Михайлюка, Анатолія Патяка, Михайля Семенка (… З порога смерті. Вип. 1. К.: Рад.письменник, 1991. С. 322, 350, 382). Зокрема у винувальному висновку проти А.Михайлюка зазначалося, що він
„був учасником контрреволюційної української націоналістично-терористичної організації, яка ставила своєю метою збройне повалення Радянської влади на україні і встановлення фашистського ладу. […] одержав завдання особисто здійснити терористичний акт над керівниками ЦК КП(б)У і Радянського уряду 1 травня 1937 року” (розстріляний 24 жовтня 1937; там само. С. 334).
Не пізніше 14 листопада 1937 затвердив винувальний висновок проти митця Миколи Івасюка (розстріляний 25 листопада; № 58204 ФП / кор. 1454. Арк. 43-45). На допиті 19-20 листопада 1937 В.Затонський сказав йому, що належав до масонської ложі (ЦДАГО України. Ф. 263. Оп. 1. № 31604 ФП / кор. 197. Том І. Арк. 15-18). 20 листопада 1937 затвердив винувальний висновок проти митрополита Василя Липківського (розстріляний 27 листопада; № 65685 ФП. Арк. 87-89). Нач. 7 грудня 1937 – 9 травня 1938) 4 (секретно-політичного; СПО) відділу НКВД УСРР (займався розробкою опозиції, інакодуманням). Т.в.о. заст. наркома НКВД УРСР (до 9 травня 1938). За наказом НКВД СРСР № 1145 від 9 травня 1938 призначений пом. нач. УГБ УНКВД м. Ленінграда. 21 травня 1940 Військова колегія Верх. суду СРСР прийняла рішення його розстріляти
„за участие в заговорщической террористической вредительской организации, существовавшей в органах НКВД и за фальсификацию уголовных дел, применение незаконных методов ведения следствия» (№ 51728 ФП / кор. 68. Арк. 68).
Справа № 975 503 зберігалась в УАО КГБ при СМ СРСР. – Дж.: Наше минуле. Ч. 1. 1993. С. 121; Шаповал Ю., Пристайко В., Золотарьов В. ЧК-ГПУ-НКВД в Україні. С. 567; Білокінь С. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР, 1917-1941 рр.: Джерелознавче дослідження. К., 1999. С. 58, 106, 261, 311, 346, 347, 348; Роженко М. Сосни Биківні. Кн. 4. К., 2003. С. 448-449.
57. Архів СБУ. № 38168 ФП. Арк. 45.