Видавничий план 1920 року
Сергій Білокінь
Наступний документ, що вартий найпильнішої уваги – «Видавничий план «Друкаря». Зберігся він у паперах Данила Щербаківського, які, за словами його учениць, після його загибелі чекісти активно перетрусили. Цей план відзначався широтою й системністю. Документ, що зберігся до наших днів, орієнтовно датується вказівкою на смерть Широцького (+ 13 ІХ 1919) і на творчі плани Г.Нарбута (+ 23 V 1920). Тим часом можна зробити дальші хронологічні спостереження.
З повідомлень преси ми знаємо, в якому порядку знайомилися читачі з виданнями Тичини. Як фіксувала газета «Громадське слово» 12 травня 1920 року, видавництво «Друкарь» придбало «три збірки поезій Павла Тичини: перша – нове доповнене видання «Соняшних кларнетів» вже закінчується друком, друга збірка «Плуг» – вже друкується; третя – «Замісць сонетів і октав» остаточно оброблена автором» [106]. Треба взяти до уваги ще й таке хронікальне повідомлення:
«Видавництво «Друкарь» має намір продовжити серію збірок Тичини «Соняшні клярнети», «Плуг», «Замісць сонетів і октав» новою збіркою недрукованих поезій, про що й веде переговори» [107].
Четверта збірка Тичини, принаймні у «Друкарі», у світ не вийшла: прийшли большевики, і дороги «бардові Центральної ради» вже не було. Новий, червоний Тичина ще не народився. Реально 1921 року тодішній столичний (бо в Харкові!) «Всеукрлітком» випустив видання «В космічному оркестрі» (Х., 1921. 16 с.), 1922 року львівські «Нові шляхи» – «Золотий гомін: Поезії: Збірка збірок» (Львів; К., 1922. 104 ствб.), 1923 року, так само у Львові «Нова культура» випустила «В космічному оркестрі» (Вид. 2. Львів, 1923. 8 с.) та уривки з симфонії «Сковорода» (Львів, 1923. 16 с.). 1924 року харківський «Червоний шлях» випустив «Вітер з України» (Х., 1924. 86 с.) та «Живем комуною» (Х., 1924. 14 с.). У 1925-28 роках виходили нові видання перших його книжок. Таку картину малює найповніший совєцький присвячений П.Тичині покажчик (упорядники І.З.Бойко, Є.А.Кара та К.І.Скокан, відповідальний редактор С.А.Крижанівський), що мав вийти в «Науковій думці» 1974 року, але був заборонений. Лишається збірка «В космічному оркестрі», що могла б вийти у «Друкарі», але не вийшла.
Зберігся лист редакції видавничого товариства «Друкарь» до Федора Ернста від 12 (23 ??) листопада 1919 року за підписами Зайцева й Модзалевського, в якому зазначено: «[…] Відділ просить Вас написати художньо-історичні нариси про Глухів і про Київо-Братський манастирь» [108]. У відповідних місцях плану, складеного ще за Нарбутового життя, себто до травня 1920-го року, зазначено: «Автор Ф.Л.Ернст. Замовлено». Виходить, план укладено не раніше 12 (23) листопада 1919 року і не пізніше 23 травня 1920 року.
Видавничий план складається з кількох частин:
І. Популярно-наукова історична бібліотека (із всесвітньої історії 45 тем та з історії України).
ІІ. Бібліотека «Нашого минулого» (монографії й збірники матеріалів).
ІІІ. Історія української літератури в монографіях.
IV. Літературно-критичні збірники.
V. Художня література.
VI. Бібліотека «Українське мистецтво» (1 серія – розкішні альбоми з окремих галузей мистецтва, 2 – Монографії з окремих галузей мистецтва, 3 – Популярні монографії про окремих митців, 4 – Популярні монографії про українські міста, 5 – Монографії про пам’ятки мистецтва в Україні (розкішні видання), 6 – Путівники по музеях) [109].
На жаль, у більшості позицій цей добре продуманий план лишився нереалізований [110]. Окремі книжки, часом в іншому авторстві, з’явились лише після зміцнення в Києві большевиків (1920) і стали досягненням пізнішої доби – Розстріляного відродження.
Наводжу повний текст цього документу, що яскраво виглядає в історичній ретроспективі – це видавничий план «Друкаря». Характер його цілком реалістичний, оскільки за ним стояли і рукописи, й авторські сили. На жаль, втілитись у життя цілком він не зміг, оскільки історико-геополітичний розклад суспільства призвів, з одного боку, до тяжких втрат поміж людських ресурсів, а з другого боку – до занепаду як окремо взятого видавництва, так і всієї української державності:
«План
видавничої діяльности Видавничого Т-[оварист]ва «Друкарь»
Видавничим Товариством «Друкарь» розроблено при участі фаховців і виконується широкий план видавничої діяльности, який поділяється на кілька частин. Стан, в якому знаходиться зараз цей план що до його виконання, показаний нижче.
І [серія:] Популярно-наукова історична бібліотека, розрахована на середнього читача, яка поділяється на дві частини:
а) Бібліотеку по всесвітній історії: серія перша – стародавні часи (одна тема); серія друга – грекоримський світ (15 тем); серія третя – середні віки (13 тем); серія четверта – нові віки (16 тем). Список тем прикладається. З них поки що взята одна тема В.В.Філатовим – «Утворення національних держав в Європі».
б) Бібліотека по історії України. Прикладається план і відомости про стан праці.
ІІ. Бібліотека «Нашого Минулого» – окремі історичні монографії і видання історичних матерьялів.
а) Нариси з народнього життя на Вкраїні XVII-XVIII в. Автор – акад. О.І.Левицький. Виготовано до друку [111].
б) Чергові книжки журналу «Наше Минуле» – дві за 1919 р. Виготовані до друку.
в) Збірник статей і матерьялів з історії українського руху – «В шостидесятих роках». Автор – В.В.Міяковський. Виготовано до друку [112].
г) Галєрея українських мучеників XVII-XVIII віків (політичні смертники, вязні, засланці, емігранти й т. ин.). Автори – П.Я.Стебницький, В.Л.Модзалевський, В.К.Прокопович. Праця виготована до друку наполовину [113].
д) Автобіографія проф. В.Б.Антоновича з передмовою та примітками акад. Д.І.Багалія. Виготовано до друку.
е) Автобіографичні статті П.О.Куліша.
ж) Автобіографія і Австро-руські спомини Драгоманова. – Редактор С.О.Єфремов.
з) Автобіографія Познанського, Михальчука, Нечуя-Левицького, О.Пчілки.
и) Збірник споминів про театр: Садовського, Кропивницького, Тобілевича, Старицького, Старицької-Черняхівської та инш.
ІІІ. Історія українського письменства (Окремі критико-біографичні монографії).
а) Котляревський – автор П.Филипович. Замовлено.
б) Гулак-Артемовський – автор П.Зайцев [114]. Замовлено.
в) Квітка-Основьяненко – автор проф. А.М.Лобода. Замовлено [115].
г) О.Стороженко – автор В.В.Міяковський. Замовлено.
д) Українські байкарі XVIII-ХІХ в. – автор М.М.Чирков. Замовлено.
е) Куліш – автор А.Л.Бем.
ж) Шевченко.
з) Франко – автор С.О.Єфремов. Замовлено [116].
и) Драгоманов – автор С.О.Єфремов. Замовлено.
к) Костомаров – автор Д.І.Дорошенко [117]. Набрано; немає паперу.
л) Історія української драми – автор О.Г.Кисіль. Замовлено.
м) Сковорода – автор акад. Д.І.Багалій. Замовлено.
Крім того, мається на увазі замовити авторам низку монографій про письменників XVII-XVIII в. та істориків XVII-XIХ в. (козацькі літописці й т.и.).
ІV. Літературно-критичні збірники.
а) Леся Українка. Автори: П.Я.Стебницький, Д.Загул, М.Могилянський, М.Зеров, А.Ніковський та инші. Замовлено.
б) М.Коцюбинський. – ” -
в) «Vita nova» (П.Тичина, М.Семенко, Я.Савченко, М.Рильський). Автор – А.Ніковський. Видруковано 5 аркушів, для решти – немає паперу [118].
Далі в плані стоять: В.Винниченко; Карпенко-Карий; Кобилянська; Стефаник; Яцків; Нові українські поети (Вороний, Олесь, Чупринка та инші).
V. Красне письменство.
а) Леся Українка. Твори. Виготовано до друку томи ІІ, ІІІ, ІV, V (перший том видрукований і продається).
б) В.Кобилянський. Мій дар. Посмертна збірка. Готова до друку [119].
в) Павло Тичина. Дві нових збірки. Готові до друку [120].
г) «Наталка-Полтавка», режисерський примірник (статті С.Єфремова, [Миколи] Садовського та инш.) з нотами. Ноти видруковані, для збірника немає паперу.
VІ. Бібліотека «Українське Мистецтво», яка поділяється на кілька серій:
1 серія: Роскішні альбоми по окремим галузям мистецтва:
а) Український старовинний портрет. Автори: акад. М.Ф.Біляшевський, проф. К.В.Широцький (+), проф. Г.І.Нарбут, В.Л.Модзалевський, Ф.Л.Ернст, Д.М.Щербаківський. Зібрано до сотні знимків, частина тексту виготована до друку.
б) Альбом Рігельмана (українське вбрання XVIII в.) з передмовою В.Л.Модзалевського. Текст набраний.
в) «Корифеї української сцени». Під редакцією А.В.Ніковського. Замовлено.
Далі маються на увазі такі альбоми: Українське шкло, Українське різбарство, Українські тканини й т.и.
2 серія: Монографії по окремим галузям мистецтва.
а) Українська мініатюра від найдавніших часів і до кінця XVIII в.
б) Український штих XVII – XVIII в. Автор М.О.Макаренко. Замовлено.
в) Українська іконопись XVI – XVIII в. Автор В.К.Прокопович. Замовлено.
г) Українська народня картинка. Автор Д.М.Щербаківський.
д) Український жанр ХІХ в.
е) Українська архитектура XVI – XVIII в. Автор Ф.Л.Ернст. Замовлено.
3 серія: Монографії (популярні) про окремих українських художників.
а) Лосенко – автор Ф.Л.Ернст. Замовлено.
б) Левицький – автор М.О.Макарено. Замовлено.
в) Боровиковський – автор М.О.Макаренко. Замовлено.
г) Мартос.
е) Шевченко.
ж) Штернберг.
з) Мартинович – автор М.Ф.Біляшевський. Замовлено.
и) Васильківський – автор С.А.Таранушенко. Замовлено.
к) Мурашко – автор проф. М.Г.Бурачек. Замовлено.
л) Нарбут – автор А.С.Дахнович [121]. Замовлено.
м) Бойчук – автор А.С.Дахнович. Замовлено.
Ще маються на увазі такі монографії: Тропинин, Трутовський, Пимоненко, Бурачек, Кричевський, Новаківський та инші.
4 серія: Монографії (популярні) про українські міста.
а) Київ. Автор В.К.Прокопович. Замовлено [122].
б) Чернігів. Автор Ю.С.Виноградський. Замовлено.
в) Глухів. Автор Ф.Л.Ернст. Замовлено.
г) Харьків. Автор С.А.Таранушенко. Замовлено.
д) Стародуб. Автор В.Л.Модзалевський. Замовлено.
е) Новгород-Сіверський. Автор Б.С.Бутник. Замовлено [123].
ж) Умань. Автор Д.М.Щербаківський. Замовлено.
з) Біла Церква. Автор В.К.Прокопович. Замовлено.
и) Сосниця. Автор Ю.С.Виноградський. Замовлено.
Далі маються на увазі монографії про усі видатні міста України (Камянець, Львів, Галич, Катеринослав і т.д.).
5 серія. Монографії про памятки мистецтва на Вкраїні (роскішні видання).
а) Видубицький манастирь. Автор В.К.Прокопович. Замовлено.
б) Київо-Братський манастирь. Автор Ф.Л.Ернст. Замовлено.
в) Сорочинська церква. Автор В.М.Щербаківський. Замовлено.
Крім того, маються на увазі такі монографії: св. Софія Київська, Почаївська Лавра і т.д.
6 серія. Провідники по музеях (для широкої публіки).
а) Провідник по першому державному музею в Київі. Автори: М.Ф.Біляшевський, В.С.Козловська, Д.М.Щербаківський, В.К.Прокопович, Г.Д.Саливон. Замовлено.
б) Провідник по другому державному музею в Київі. Автор А.С.Дахнович. Замовлено.
Крім того, у роспорядженні Видавництва маються:
а) двохтомна «Історія Українського мистецтва» проф. К.В.Широцького (+). Виготована до друку; підібрано кілька сот ілюстрацій.
б) Ілюстрована абетка з малюнками проф. Г.І.Нарбута. Замовлена й виконується.
Член Редакційної Колєгії
Секретарь.
[12 (23) листопада 1919 року – 23 травня 1920 року]» [124].
12 / 25 листопада (sic) видавничий відділ товариства (член редакційної колегії П.Зайцев і секретар В.Модзалевський) за згодою правління пропонували М.Біляшівському взяти участь у колективній праці «Український старовинний портрет» складанням кількох розвідок про іконографію окремих осіб. Вони також запропонували написати нарис про Порфирія Мартиновича для серії монографій «Українські художники» [125]. 16 січня 1920 року Зайцев і Модзалевський надіслали Біляшевському нове прохання – взяти на себе огляд художнього і художньо-промислового відділів музею для складання провідника по ньому. Попрохали відповісти на пропозицію написати критично-біографічного нарис про Мартиновича. Ці матеріали звужують хронологічні рамки наведеного «Плану видавничої діяльности» [126].
Збереглося запрошення (підпис В.Модзалевського) В.Міяковському на нараду в справі розроблення плану історико-літературних видань. Запрошення датується 12 /25 листопада 1919 року, а нарада мала відбутись 16 /29 листопада в помешканні Зайцева на Басейній, 2, помешк. 3 [127]. Втім, ніде не сказано, що така нарада була одна. Але в іншому документі повторюється дата 16 січня 1920 року: це пропозиція П.Стебницькому взяти участь у збірниках, присвячених М.Коцюбинському й Лесі Українці, які з-поміж критико-літературних видань, присвячених творчості видатніших письменників, мали вийти в першу чергу. Дали згоду:
Майдан І. (Загул Дм.) Вплив Гуцульщини на творчість Коцюбинського.
Зеров Мик. «Лялечка» як етап в творчости Коцюбинського.
Могилянський Мих. Коцюбинський – людина й художник.
Умовами щодо тем і змісту видавничий відділ авторів не обмежував. Було висловлене тільки побажання дати якомога більше критичного матеріалу для менш-більш повного висвітлення окремих моментів. У порівнянні з давнішим протоколом спільної наради правління й видавничого відділу від 28 жовтня / 10 листопаду 1919 р. пропонований гонорар зріс удвічі – до 2 тис. карб. за аркуш. Розмір статті міг коливатись від піваркуша до трьох. У разі принципової згоди просили зайти до видавничого відділу. Природна річ, статті було бажано одержати якнайшвидше [128] . Виходить, намічені видавцями плани виконувались після 16 січня 1920 року.
Примітки
106. Новини літературні // Громадське слово. 1920. 12 травня. № 3. С. 4.
107. Шляхи мистецтва. Х., 1922. Число друге. С. 69.
108. ІМФЕ. Ф. 13–3. Од. зб. 35. Арк. 3.
109. Науковий архів Інституту археології НАН України. Ф. 9 Д.Щербаківського. № 61.
110. Список видань, що вийшли реально див.: Катальог книжок видавничого товариства «Друкарь». [К., 1918.] С. 3-4. Тут було занотовано ті видання, що лишались нерозпродані.
111. Левицький Орест. Історичні оповідання / З передмовою Т.Черкаського «Історик-белетрист Орест Левицький». К.: Рух, 1930. 287 с.; Його ж. По судах Гетьманщини: Нариси народнього життя Гетьманщини 2-ої половини ХVІІ віку / Передмова [С. 5-36], редакція й переклад М.Горбаня. Б.м.: Рух, б.р. 252, [2] с.
112. Рукопис збірника зберігся, див.: Білокінь С. Володимир Міяковський, 1888-1972 // Вісті УВАН. Ч. 2. Нью-Йорк, 2000. С. 264-265.
113. Див.: Модзалевський Вадим. Галерея українських політичних смертників ХVІІ–ХVІІІ вв. / Переднє слово і публ. В.Ульяновського // Пам’ятки України. 1991. Ч. 5. С. 8–11.
114. Ім’я Петра Гулака-Артемовського згадується у листі І.Айзенштока до Павла Зайцева від 6 листопада 1918 року (Айзеншток І. Автобіографія; Вибрані листи. С. 30).
115. А.Лобода писав про Квітку у літографованому виданні «Конспект лекций по истории Малороссийской литературы, читанных на Высших Женских Курсах в Киеве в 1907/8 г.», потім видрукував статтю «Гоголеві риси у Квітки» (Зоря. Дніпропетровське, 1927. № 4-5. С. 29-30). – Дж.: Тарнавський Вадим. Г.Ф.Квітка-Основ’яненко: Бібліогр. розвідка. К., 1929. С. 177, 258.
116. Україномовна книга у фондах. Т. 2. С. 395. № 7556.
117. Там само. С. 474-75. № 8154.
118. Україномовна книга у фондах. Т. 2. С. 425. № 7778. Як відомо, книжка вийшла без останнього нарису. Існує автограф: «Дорогому й високошановному М.Т.Рильському з обіцянкою почати другу критичну збірку з ненаписаної статті до першої. Ан. Ніковський. 2 / Х 1925» (Білокінь С. На зламах епохи: Спогади історика. Біла Церква: О.Пшонківський, 2005. С. 233).
119. Україномовна книга у фондах. Т. 2. С. 485. № 8229. Обкладинка Леся Лозовського.
120. На старості років, записуючи у Нью-Йорку спомини про Павла Зайцева, В.Міяковський назвав ці здійснені видання «Друкаря» і таке нездійснене, як збірка поезій Аркадія Казки (Міяковський В. Павло Іванович Зайцев // Міяковський В. Недруковане й забуте. Нью-Йорк: УВАН, 1984. С. 211). Воно лишилось навіть незанотоване у «Плані видавничої діяльности».
121. Ернст Федір. Георгій Нарбут. Життя й творчість // Георгій Нарбут: Посмертна виставка творів. [Каталог. К.:] ДВУ, 1926. С. 11-86.
122. Прокопович Вячеслав Костянтинович (10 VI 1881, Київ – 7 VI 1942, Бесанкур, біля Парижа), історик і публіцист. З 1905 член УДРП, з 1907 – Т-ва укр. поступовців. Бібліотекар київ. міського музею. Викладав у двох київських гімназіях. Делегат зїзду діячів народної освіти (СПб., 1913), де на інородчеській секції прочитав доповідь «Народная школа и родной язык на Украине». Тези його доповіді лягли в основу резолюції інородчеської секції. Повернувшись до Києва, був вигнаний з обох гімназій. Член ЦР. Міністр освіти УНР в уряді В.Голубовича (І-IV 1918). Ред. журналу «Тризуб» (Париж, 1925-39). Голова Ради міністрів УНР в екзилі (1926-39). Масон.
Світлина: Лотоцький Ол. Сторінки минулого. Ч. 2. Варшава, 1933. С. 431.
Дж.: Марголин Арнольд. Украина и политика Антанты: Записки еврея и гражданина. Берлин: С.Ефрон, [1921]. С. 66, 76-77, 135, 162, 189, 236, 264, 293, 332; Лотоцький Ол. Сторінки минулого. Ч. 2. Варшава, 1933. С. 62, 429, 430, 431; Липа Юрій Іванович. Призначення України. Львів : Хортиця, 1938. С. 295; Ніковський Андрій Васильович. Масонство в Росії перед революцією і на початку війни // Генеза. 1996. № 1 (4). С. 143-156, 158-159; Серков А. И. Русское масонство (2001). С. 668; Історія України : Енц. довідник (2008). С. 660 (І. Підкова).
123. Збереглися його виписки про Новгород-Сіверську друкарню, цехи, історію єпархії та міста: НБУ ім. В.І.Вернадського. ІР. Х, 19014.
124. Науковий архів Інституту археології НАН України. Ф. 9 Д.Щербаківського. № 61. Машинопис неавторизований і незавірений. У машинки відсутня літера «ї», – її відновлено.
125. НБУ ім. В.І.Вернадського. ІР. ХХХІ, 200.
126. Там само. ХХХІ, 201.
127. Там само. ХІІ, 470.
128. Там само. ХІІ, 469.