Священики

Сергій Білокінь

Андрєєв (Андреев) Фьодор Константінович (1883 – квітень 1929, Петроград) – священик (1924). Навчався в петербурзькому Інституті цивільних інженерів (4 курси), закінчив Московську духовну академію. Професор систематичної філософії й логіки МДА, у 1924-28 рр. професор догматичного богослов’я й літургіки на петроградських Пастирських курсах (ректор Іван Павлович Щапов [Щербов?]), що протистояли обновленському богословському інституту в Петрограді та ліберальному, де викладали професори Чуков, Чуєв та Чепурін, які після проголошення сергіївської декларації легко стали на його бік. Проф. Ф.К.Андрєєв став знаменитий після доповіді «Про природу сатанинську» (1921) – контрдоповідь до доповіді Н.О.Лосського. Прийнявши сан священика (1924), був призначений молодшим священиком Сергіївського собору, кол. всієї артилерії.

Розійшовся зі своїм колишнім професором і другом о. Павлом Флоренським, «находя его недостаточно православным и даже находящимся в тонкой прелести». Коли більшість вікаріїв разом з митрополитом Серафимом Чичаговим пішли за митрополитом Сергієм шляхом компромісу, о. Фьодор перейшов у Собор Воскресіння на Крові, де зібралось духівництво, що Сергія не визнало: настоятель прот. о. Василій Верюжський, прот. о. Сергій Тіхоміров, прот. о. Алєксандр Тіхоміров та ін. – Дж.: Мазырин (2006), 93, 208, 264, 265, 277, 302, 338, 340, 413.

Глаголєв Александр (14 ІІ 1872, Тульська губ. – 12 / 25 ХІ 1937), протоієрей, проф. КДА. Др. Зінаїда Петрівна Слісаревська. Діти: о. Алєксей і мовознавець Сергей Александрович. – Дж.: ЦДАГО України. № 71156 ФП. Арк. 43; Сидоров С. Записки (1999). С. 7-15; Русские писатели-богословы: биобиблиогр. указ.: Историки Церкви. Исследователи и толкователи Священного Писания. Изд. 2. Москва: Пашков дом, 2001. С. 266-271; Проценко Л., Костенко Ю. Лук’янівське кладовище (2001). С. 92-93; Білокінь С. Відкриття пам’ятної дошки прот. Олександру та прот. Олексію Глаголєвим: [Виступ] // Дух і літера. К., 2002. № 9-10. С. 223-224; Його ж. Загибель о. Александра Глаголева (sic): Спостереження джерелознавця // Лаврський альманах. Вип. 12. К., 2004. С. 43-45.

Спиридон (Георгій Степанович Кисляков; 4 березня 1875 – 11 вересня 1930, Київ), архимандрит. До революції побував на Атоні, багато років проповідував у Сибіру, його слово проймало найзатятіших каторжників-злочинців. Під час війни короткий час служив полковим священиком. У Києві його розповіді записав В.І.Екземплярський і опублікував у журналі «Христианская мысль». Вони мали величезний успіх, і проф. П.Паскаль перебуваючи в Росії, переклав їх на французьку мову (видав 1950). У Києві о.Спиридон заснував общину Ісуса Найсолодшого («Иисуса Сладчайшего») для робітників (служив у церкві Преображення Господня на Ново-Павлівській вулиці, ріг Обсерваторної).

Тв.: Спиридон, Архимандрит. Исповедь священника перед церковью. К., 1919; Spiridon Archimandrite. Mes missions en Siberie: souvenirs d’un moine orthodoxe russe. Paris: Edit. du Cerf, 1950. 160 p.; Из воспоминаний проповедника-миссионера // Вестник Русскаго студенческого христианского движения. Париж; Нью-Йорк, 1955. Кн. Ш (№ 38). С. 4-10; Кн.IV (39). С. 6-14 (уривки); Idem. Verstossene Seelen: Ein Priesterleben im Alten Russland. Graz; Wien; Koln: Styria, 1994. 284, [3] S. – Дж.: Lambrechts Antoine P. Qui etait l’archimandrite Spiridon // Slavica Gandensia. 1994. № 21. P. 95-104.